?

Log in

Previous Entry | Next Entry

Іловайськ, сповідь

Є річ, яку я повинен розказати про Іловайськ.

Тоді, літом 2014 року наш батальйон "Донбас", в якому я мав честь служити капеланом, йшов по Східній Україні від перемоги до перемоги, звільняючи міста із сотнями тисяч жителів.
Втрати в нас були малі. На хвилі такого успіху я запланував свою відпустку на 17 серпня - про можливість якої домовився із командуванням заздалегідь, ще за три тижні, наприкінці липня.

І тут цей Іловайськ.
Перший вихід батальйону на Іловайськ на 10 серпня я мав температуру 39 - тому не пішов.
Другий вихід 13 числа я ще був трохи хворий, але вже не міг сидіти на базі в Курахово - і тому пішов з хлопцями.
Цей вихід був невдалий, ми заночували в селі Осикове 13ого, а 14ого нам наказали повертатися на базу.

Ось це село Осикове я запам'ятаю назавжди.
Тому що в цьому селі я тут молився до Бога - щоб Він допоміг нам вирішити бойову задачу.
В цьому селі ми бачили дивізіон САУ, які відступали від Саур-Могили.
В цьому селі ми дізналися, що наш гарнізон Саур-Могли, найвищої точки театру військових дій, перебуває в оточенні ворога.

14ого, в четвер, в другій половині дня ми отримали наказ повертатися на базу. І тим не менше бойова задача для бату залишалася та сама - штурм Іловайську .

В мене було погане передчуття щодо цієї задачі.
Моя інтуція підказувала мені, що цей третій штурм може закінчитися для нас великими втратами.
Але що робити із цим передчуттям?

Був один варіант - піти до комбата Семенченка і спробувати його переконати відмовитися від штурму.
Посудіть самі як це виглядало б:
капелан переконує комбата не виконувати бойовий наказ головнокомандуючого.

Тобто реальний варіант:
- я переконав комбата, ми не пішли;
- Іловайськ визволили частини Армії та інші добровольчі батальйони;
- мене виганяють з ганьбою (як мінімум).

Відповідно я просто злякався захищати свою інтуцію - супроти наказу Генштаба та оцінки власного командування.
Ну не може ж Генштаб помилятися!
А якщо помиляється - то наше батальйонне командування точно краще за мене знає театр, потенціал наш і противника.

Тобто я дійсно так думав - і тому взяв цю відпустку.
Вибір був такий: моя інтуція - проти компетентності всього командування. І я відкинув інтуіцію та взяв свою відпустку - сподівючись повернутися у вже звільнений Іловайськ.
Як розвивалися поді далі ви знаєте.

Все одно треба було ризикнути і поговорити із Семенченком.
Шанси були навколонульові - але були.
Це те, чого я вже ніколи не зміню.

Деякі хлопці, які тоді поїхали у відпустку зі мною вже загинули, деякі воюють до сьогодні. А я повернувся на службу до Армії.
Поки був на гражданкі - не міг написати цей текст.

Такі справи.

P.S. Дії командування, як вищого так і батальйонного я тут не коментуватиму. Вважаю, що тема Іловайська має бути вичерпана всередині військових.

Latest Month

лютий 2017
S M T W T F S
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
262728    

Tags

історія




free counters
Map

Makitra counter

Розроблено LiveJournal.com
Designed by Lilia Ahner