?

Log in

No account? Create an account

Previous Entry | Next Entry

Держава і рівень її громадян

Стояв в черзі із солдатами ЗСУ, купував квиток на потяг.
Розговорилися трохи - що де робиться на фронті, як служиться в тих чи інших частинах - звичайна розмова серед військових, нічого особливого.
Враження від співрозмовників - адекватні, впевнені в собі, цілеспрямовані і врівноважені чоловіки.
Того ж вечора їхав в потязі із тими, хто не знайшов часу піти в армію за останні чотири з половиною роки війни.
З ними не розмовляв, нема про що - але їх п'яні теревені мусив слухати. Їх зміст: українці - неповносправні, слабкі, неповноцінні, тому нас не беруть в ЄС, не поважають.
Насправді ці недолюдки розказували про себе - вони самі того не помічаючи переносили свої особисті якості на всю нашу націю.

Цей вступ потрібен, щоб підкреслити - моральний рівень, ідейний рівень, рівень чистоти_ідентичності - залежить від вчинків, які вчиняє або не вчиняє особистість.
Ті самі показники щодо цілої держави і цілої нації - моральний рівень, ідейний рівень, рівень чистоти ідентичності - напряму залежить від колективної діяльності або бездіяльності того чи іншого колективу.
На п'ятому році війни психологічний контраст між Українським Солдатом і українським дезертиром - разючий.
Дезертирство - є смертний гріх, який убиває людину із середини, винищує всі позитивні характеристики.
Ще раз отримана ілюстрація цього факту.
Воля до війни, здатність до ратного труда в обороні держава - це чеснота, яка формує колектив із середини.

Захід і Україна, динаміка суспільних процесів

Західний світ зараз сповідає ідеологію, яку автор називає "меншинізм" - єретичне вчення про самоцінність меншин, правденість меншин, доброчесність меншин супроти несамоцінної, грішної, злочесної більшості, яка ці меншини утискає, пригнічує, дискримінує. Це єретичне вчення з точки зору Християнства походить від політичного вчення філософів-неомарксистів, розчарованих в капіталізмі лівих інтелектуалів, які фактично керують цивілізацією Заходу.

Що саме єретичного у вченні меншинізму?
Адже дійсно кожна більшість в усі віки тисне на меншість з метою її усунення - це об'єктивний закон природи помітила ще народна мудрість у визначенні "білої ворони", птаха, який відрізняється кольором і тому є ворожим для більшості птахів власного виду.
Історично всі прогресивні групи в час свого зародження були меншістю - від віруючих як релігійної групи до воїнів, вчених, ідустріалістів як суспільного класу і так далі. Так чому ми маємо засудити саме нинішнє вчення меншиністів, сповідників вчення про праведність будь-якої меншини супроти більшості?
Україна є яскравий приклад як нація, не з'єднана жодною організованою релігією, Церквою, - розпадається, атомізується, втрачає свою державність на сотні років.
В той час як нації, традиційно засновані на диктатурі християнської більшості - сформували свою державність на ті самі сотні років.

Це закономірність чи збіг?
Чи є взаємозв'язок між трьома компонентами - відношенням до Бога, відношенням до ближнього і успішністю колективу (нації і держави)?
Відповідь однозначну щодо людства загалом дати важко.
А от в Східній Європі ХХого століття ряд її новостворених держав продемонстрували вельми і різнонаправлену динаміку - від Фінлядії і Польщі до України.
Показники динаміки різняться як по набуттю/втраті територій так і по набуттю/втраті населення.
Причому є пряма залежність рівня консолідації громадян навколо власної держави - від рівня їх консолідації навколо Господа Бога і Його Церкви.
Цей культурно-політичний феномен ще буде досліджений зацікавленими.
Констатуємо зараз диференційованість колективної психології, масового психологічного поля, загального культурного коду на сучасний історичний період між державами Заходу і Україною, яка цікава нам.

Держави і нації Заходу - не відчуваючи загрози для власного існування ось вже понад 70 років з часу закінчення ІІої світової війни - зараз глибоко поринули у себе самих і намагаються розібратися із своїми власними історичними гріхами або надмірними зусиллями привести меншість до праведності механістичними засобами примусу.
З часу краху атеїстичної імперії СССР - остання загроза способу життя і способу мислення націям Заходу зникла.
Військова загроза якраз не зникла - що саме по собі цікавий феномен - але зникла загроза способу життя і мислення. Тепер історична Росія, колишній атеїстичний СССР - не являє собою жодної альтернативи капіталістичному Заходу.
Китай, при всій його атеїстичності - ніколи не міг бути такою загрозою через своє поганське походження. Тільки Християни - або зрадники, відступники від Християнства - вирішують долю світу. Із цим історичним феноменом доведеться жити всьому людству.

Отже з 1991 року, коли зник СССР і зникла остання зовнішня колективна загроза способу життя націй Заходу - зникла і вся колективна солідарність їх громадян навколо Християнства. З того часу Християнство на Заході стало чимось чужим або і ворожим для значної частини еліти.
Вірніше воно завжди було таким - але зовнішня загроза від СССР заважали до часу надбагатим елітаріям західного світу відверто конфліктувати із місцевими віруючими.
Зараз держави Заходу зайняті самі собою - виправленням історичних гріхів чи то несправедливостей щодо тих чи інших меншин, які були дискриміновані або начебто були дискриміновані з боку християнської більшості.

Ідеологія меншинізму мусить ідеалізувати ту чи іншу меншину до рівня християнської святості, осередку добра і праведності - а всіх її противників поміщати в ранг запеклих грішників, осередку зла і безчесності.
В результаті даної релігійної особливості цих політичних неокультів ми отримуємо школу ненависті, причому ця ненависть спрямована як щодо більшості (злої, гнобительської, дискримінуючої) так і до інших меншин
В цьому плані дуже цікава (і дуже релігійна) полеміка, яку я мав нещастя спостерігати між захисниками тварин і захисниками прав жінок - суть якої в тому, що захисники прав жінок прийшли в спільноту захисників прав тварин і звинуватили їх в єресі - в тому, що тварини їм цікаві більші за жінок. У відповідь захисники тварин прокляли захисників жінок - на підставі того, що жінки мають право голосу, можуть говорити про свої проблеми, можуть захищати свої права - а тварини не мають такої можливості. Люті взаємні прокляття увінчали цих героїв "морального прогресу" і багато чого пояснили в їх крипторелігійній, сектантській ментальності.
Цей період потьмарення християнського розуму на Заході співпав із величезною кризою в Східній Європі - із нападом реваншистської Росії на Україну.

Україна тим часом - має зовсім інший вектор розвитку (або деградації) як мінімум крайні сто років.
В нас немає не лише самопізнання, щоб лікувати свої історичні гріхи - в нас їх навіть немає інструменту їх пізнання, власної Церкви, і волі до їх подолання через покаяння.

В України на часі ось вже сімсот років одна й та сама задача - відновлення державності, незалежності Української Нації.
Ця конкретна історична задача для цілої нації сто років тому, на початку ХХ століття, - була виграти виграти вітчизняну війну у Росії, - і зараз, на початку ХХІ століття ця задача ніяк не змінилася. Агресор той самий, мета агресії та сама, жертва агресії діє ідентично.

В України на повну міру, в повний ріст - стоїть проблема більшості.
Тобто якою саме має саме має бути більшість Українців або ж універсальний ідеал Українця - воїнами, які здатні захистити свій колектив (націю, державу) навіть ціною власного життя - чи дезертирами які раціонально уникають війни за державу і цим мінімізують ризик власної смерті?

В сучасні Україні актуальне питання історичного моменту сьогодення - і семисот років останньої історії - це саме ідеал Українця.
Яким має бути Українець ідеальний (вищий рівень всіх чеснот) - і яким має бути Українець середньостатистичний (допустиме відхилення від ідеалу).
Для Заходу всі ці питання давно вирішені поголовним Християнстом католицького а потім протестанського напрямків. Таке питання для націй Заходу навіть не повставало - всі історичні герої державної і національної розбудови є віруючі Християни.
Про Україну це можна сказати теж - крім того, що культ національного героя на Заході це саме культ переможця, жертовного, навіть самогубчо_жертовного, але переможця.
Українці так не спромоглися зберегти національну церковну традицію як першооснову державності і тому не сформулювати християнського ставлення до національного героїзму - в результаті в нашій колективній підсвідомості домінує культ мучеників, там де має бути культ переможців.

Проблема більшості

Проблема більшості - або якою має бути більшість Українців, яким має бути ідеал Українця - прямо посилає нас до критеріїв:
- Моральний рівень;
- Ідейний рівень;
- Чистота_ідентичності.

Послідовність обрана не дарма саме така - морально доброчесна людина в очах Божих може виправити неправильну ідею. Ідейна досконалість може подолати брак ідентичності (окрім релігійної).
Чистота ідентичності - воля бути Чоловіком чи Жінкою на 100 %, воля бути Батьком чи Матір'ю, Дідом і Бабою, професіоналом у роботі і тд.
Недарма ідентичність насамперед витікає із родини та професії - це ті стосунки, які об'єктивно мають величезний вплив на розвиток особистості, причому із часом ідентичність в родині і ремеслі міняється.
Чистота ідентичності національної є вища ідентичність, ідентичність абстрактна (на відміну від емпірично наявних сімейної і професійної) - фактично це лише різновид ідентичності родинної, сімейної і є ніщо інша як абстрактна єдність всіх родин конкретної етнічної спільноти навколо іншої абстрактної єдності - власної держави.

Тому національна ідентичність і державна ідентичність - це явища виключно уявні і саме сила цієї уяви змушує батьків ризикувати за чужих дітей на полі бою.
Релігійна ідентичність - це вже явище третього порядку відносно родини і першого порядку відносно особистої_ідентичності.

Християнство - релігія особистості, яка обіцяє кожному сповіднику особисте безсмертя за виконання волі Божої.
Від чистоти нашої благої ідентичності, вірності Господу Богу, Ісусу Христу - напряму залежить наше буття в сенсі протистояння злу.
Саме подолання зла і гріха - свого власного найперше і по друге колективного через перше - і є життя вірного Христу.
Моральний рівень - це розрізнення Добра зла, позиціонування Добра і зла.
Чистота ідентичності - це рівень особистої аскези, особистої жертовності щодо тої чи іншої ідентичності (конкретної сімейної чи абстрактних особистої, державної, національної ідентинчостей).

Ідейний рівень - це рівень абстрактних ідей, які мають дати колективу силу до втілення і захисту Добра та протистояння злу.

В Україні зараз є популярним захворювання на взаємовиключні параграфи, фактично розлад особистості на моральному і ідейному ідейному рівні.

Цей стан ми бачимо коли:
- одна й та сама людина устами сповідає своє Християнство і одночасно свідомо грішить супроти Бога;
- одна й та сама людина визначає себе як Християнина і одночасно радикального дезертира;
- одна й та сама людина визначає себе як Українця, патріота і одночасно як радикального дезертира.
Це явище цілком не християнське - адже із слів Спасителя відомо, що "не можна двом панам служити".
В Україні ця двоєдушність стала для багатьох стандартом, причому абсолютно зрозуміла домінуюча частина цієї самоідентифікації - який із двох панів головний.

Ідейний рівень - це здатність продукування ідей щодо простистояння злу.
Чисте зло зустрічається в колективному житті досить рідко - на противагу життю особистому.
В якійсь степені нам пощастило, що Поляки і Росіяни є саме ті сусіди, від яких годі ждати добра.

Сучасна новітня історія України із 2004 року - це опосередкований, а потім з 2014 року, пярмий напад зла з боку влади в Росії у відповідь на національно-політичне відродження Українців.
Дія Росії супроти України = це чисте, 100%ове, бездомішкове зло.
Всі, хто на ідейному рівні говорять про мир із цим злом, виступають проти війни із цим злом - насправді служать злу супроти Добра.
В нас на вищому рівні влади ця блювота є актуальна - на словах боротися зі злом язиком, а на ділі всіляко уникати дискримінації цього зла - щоб потім із ним помиритися.
Це не лише психічна хвороба - це прямий злочин проти Бога, злочин проти України і проти цілого людства загалом.

Comments

( 2 коментарі — Прокоментувати )
uawarrior_south
23 серпень 2018 16:02 (UTC)
Романтизація, романтизаціна_придатність і воїнство


Романтизація тих чи інших явищ дійсності - ось метод, яким Християни поборюють магічне і утилітарне ставлення невіруючих.


Романтизація кохання, романтизація любові між чоловіком і жінкою - це сотні років лицарських турнірів і дуелей за честь дами, це мільйони і десятки мільйонів поем, серенад, сонетів, написаних на честь Дами, Леді, це зрештою цілі посади, професійні робочі місця для бардів і менестрелів, яким століттями платили за їх таланти.


Романтизація держави - на противагу холодного раціонального бачення держави як апарату насильства (хай і правого, на захист від зовнішнього ворога або захист слабких від сильних всередині) - це теж заслуга Християн.
Саме романтизація держави, культ романтичної державності, яка захищає слабких, жертовно захищає добро ( опонує вісі зла, ага) і просуває романтичний культ воїнів. Породжує культ воїнів банальний напад на конкретну родину - без здібностей щодо силової оборони конкретна родина несе величезні збитки і зрештою не виживає. Але просуває культ воїнів, утверджує його в суспільстві - саме послідовна моральна і ідейна позиція лідерів держави, заради якої воїна і жертвують собою.


Таким чином здатність до романтизації, романто-придантість, романто-абільність - і є ознакою істинності того чи іншого явища, його Божого походження, священної санкції від Бога на захист цього явища.
Докази - ніхто в усьому світі, незалежно від релігійної традиції не здатен романтизувати п'яницю, проститутку або дезертира.
Є романтизація соцільних розбійників - від Робін Гуда до Олекси Довбуша - але антидержавний підтекст їх діяльності щодо діючої влади має чіткий соціальний підтекст виправлення явної несправедливості. Поза цим виключенням жоден злочинець не буде романтизований.
Назагал жодний злий вчинок не придатний до романтизації.


Україні потрібне вчення, згідно якого ми досягнемо ідеалу морального, ідейного і через них віднайти власну ідентичність.
Українці сьогодні як і сотні рокі тому бродять по коліна в золоті православного Християнства - але ставляться до нього без жодної поваги як до вчення, згідно якого треба жити. Ми досягли того, чого бажали насправді - ми не розвинули власне вчення про Бога і нас самих - зате запозичили всі недоліки, комплекси і гріхи уявлень наших західних союзників про всі вищезгадані явища. Від чого і страждаємо.


Рішення проблем Українців - це вирішення питання нашого колективного ставлення до Бога.
Не більше і не менше.
До того часу будемо блукати в трьох соснах.
oraushenbah
23 серпень 2018 20:31 (UTC)
Звісно 90% бидла, нема питань. Пожерти, бухнути, поспати, зробити ремонт - усе коло прагнень.
( 2 коментарі — Прокоментувати )

Latest Month

квітень 2019
S M T W T F S
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
282930    

Tags

історія




free counters
Map

Makitra counter

Розроблено LiveJournal.com
Designed by Lilia Ahner